Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 910/24088/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Іванової Л.Б., Акулової Н.В. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 рокута на рішенняГосподарського суду міста Києва від 12.01.2015 рокуу справі№ 910/24088/14 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус ВСП"доПриватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"простягнення 412 622,36 грн.

За участю представників:

від позивача: Теплюк В.С. (дов.№31 від 30.10.2014 року);

від відповідача: Дудченко С.М. (дов.№225 від 24.12.2014 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року по справі №910/24088/14 (суддя: Босий В.П.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус ВСП" задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус ВСП" 369 115,71 грн - основного боргу за договором поставки, 32 740,44 грн - пені та 9 889,56 грн - 3% річних; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року у справі №910/24088/14 (судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2015 р. у справі № 910/24088/14 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки є доведеним факт існування у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлену на виконання умов договору продукцію та надані послуги у розмірі 369 115,71 грн, тому судами задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 369 115,71 грн, пені у розмірі 32 740,44 грн. та 3% річних у розмірі 9 889,56 грн.; судами відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 800 грн, оскільки відсутні докази поставки товару або надання послуг за Договором на вказану суму.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі №910/24088/14, а справу передати на новий розгляд.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача, у судовому засіданні, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.03.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус ВСП" (постачальник) було укладено договір № 10, відповідно до предмету якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю (передати у власність покупця) матеріали верхньої будови колії згідно зі специфікаціями, які підписуються двома сторонами та є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його. (п.1.1 Договору).

Ціна товару включає в себе витрати на транспортування, прибуток, інші обов`язкові платежі, що встановлені чинним законодавством, в т. ч. ПДВ; ціни на товар та асортимент товару, що буде закуповуватися по цьому договору, визначені у специфікаціях до договору. (п.3.1, п.3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату по факту поставки окремої партії товару, що оформлюється видатковою накладною. Загальний строк оплати покупцем товару не може бути більше 15 банківських днів з дня отримання покупцем відповідного рахунку-фактури.

Пунктом 5.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється силами, транспортом та за рахунок постачальника.

Згідно пункту 7.2.2 договору передбачено, що на вимогу постачальника покупець у разі несвоєчасної оплати за товар, обумовленої цим договором, зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання зобов'язань, від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше суми заборгованості.

Строк дії вказаного договору встановлено до 31.12.2013 р., але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами (п. 10.1).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивачем здійснювалися поставки обумовленого договором товару на загальну суму 1297068,56 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами приймання-передачі товару за період з 12.03.2013 р. по 25.11.2013 р.

Крім того, на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус ВСП" було надано відповідачу послуги з транспортування на загальну суму 43 449,40 грн.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем всупереч умовам п. 4.2 договору поставки не було оплачено у визначений строк поставлений товар, тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 369 115,71 грн - основного боргу за договором поставки, 32 740,44 грн - пені та 9 889,56 грн - 3% річних; судами відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 800 грн, оскільки відсутні докази поставки товару або надання послуг за Договором на вказану суму.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Позивач у позовній заяві посилаючись на наявні у матеріалах справи видаткові та податкові накладні зазначає, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 361 915,71 грн. Суди попередніх інстанцій частково задовольняючи позовні вимоги, зазначили, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 800 грн задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені відповідними доказами. Проте судами попередніх інстанцій не встановлено за якими накладними відсутні докази поставки товару або надання послуг на 800 грн. та не зазначено, на підставі чого суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 800 грн не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій не дана оцінка, твердженням відповідача стосовно того, що відповідачем у відповідності до ст.601 Цивільного кодексу України було направлено на адресу позивача заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог в сумі 17 099,40 грн. Та не дана оцінка наявній у матеріалах справи заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог надісланою відповідачем на адресу позивача (т.1 а.с.242).

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі №910/24088/14 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Л.Б. Іванова

Судді: Н.В. Акулова

Т.П. Козир